СТОЛЯ́РНЯ, і, ж. Майстерня, де обробляють дерево й виготовляють вироби з нього. — Чи пішов Павлусь до столярні довідатись про канапку? (Л. Укр., III, 1952, 497); До обіду — уроки в класі [в учнів], а по обіді — столярня, кузня, парники, молочарня, ферми (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 114); Повітря було насичене густими випарами смолистого дерева і фарби. Тут була столярня (Кол., Терен.., 1959, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.