СТОЛІ́ТНИК, а, ч., розм.
1. Народна назва довголітніх рослин алое, агави, опунції і т. ін., що в кімнатних умовах цвітуть один раз у житті або з перервою в кілька років. На мармурових стовпчиках стояли серед газону вазони з старими кучерявими столітниками (Н.-Лев., V, 1966, 152); Вниз по Єнісею свистіли.. вітри з Заполяр’я, гасали білі хуговії, а в госпіталі було тепло і зеленіли українські столітники (Гончар, III, 1959, 180); Агаву називають столітником, бо вважають, що вона цвіте через 100 років (Наука.., 7, 1967, 43).
2. Густий сік алое, який використовують у медицині. Після інфаркту я почав пити столітник (Мокр., Сто.., 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 727.