СТО́ПОРИТИСЯ, иться, недок.
1. Зупинятися, переставати діяти (про механізм, машину). Машини в трюмах уже затихають, стопоряться (Кучер, Голод, 1961, 343); // Закріплюватися стопором; // перен., розм. Затримуватися через які-небудь перепони, перешкоди. Стопориться підвезення матеріалів.
2. Пас. до сто́порити. Маточини передніх коліс автомобілів ЗИЛ-164 і ГАЗ-51 А.. кріпляться гайками, які потім шплінтуються або стопоряться і закриваються ковпаком (Підручник шофера.., 1960, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 731.