СТОРОЖО́К, жка́, ч. Пристрій, який приводить у дію механізм пастки, западні і т. ін. Йде ловець,.. До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог.. Поезії, 1958, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 735.