СТОРОЖІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до сто́рож. Виконував [Мусій] свої буденні сторожівські обов’язки, а в серці було по-святковому ясно (Речм., Весн. грози, 1961, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 734.