СТОРЧАКО́М, присл., розм. Те саме, що сторч 1, 2. Комин був прикритий зверха [зверху] мурованим дашком, опертим на чотирьох сторчаком поставлених цеглах (Фр., II, 1950, 258); Богдан потяг його на себе і.. так піддав йому ногою ззаду, що він.. відлетів на дорогу сторчаком (Гончар, Людина.., 1960, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 739.