СТО́ТА, и, ж., заст. Істота. * Образно. Мова — така ж жива стота, як і народ, що її витворив (Мирний, V, 1955, 307).
◊ Сто́ту здава́ти (зда́ти) див. здава́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 740.