СТРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Харчуватися. Як наймусь вартівником до школи, то де я буду стравуватися? Я з чужого села (Сл. Гр.); Винайшов [офіцер] мені кватирку — один покоїк гарний, мебльований; стравувалась я у сусідки, жінки якогось ремісника (Фр., III, 1950, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 746.