СТРАТЕГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до страте́гія. Після тривалих кровопролитних битв військо відходило, згідно з стратегічним планом командування (Довж., І, 1958, 283); Бійці Захарової оборони зрозуміли військовий хист свого капітана й пройнялися мовчазною повагою до його стратегічних здібностей (Ле, Право.., 1957, 187); Будапешт з стратегічного погляду являв собою своєрідні ворота в Австрію, Чехословаччину, в південні провінції самої Німеччини (Гончар, III, 1959, 235).
2. Який відповідає вимогам стратегії (у 1 знач.), важливий для здійснення воєнних завдань. Вже тепер, у вільну хвилину, Крайнюк міг оцінити тодішню.. тактичну й стратегічну обстановку (Кучер, Голод, 1961, 140); Треба залишити фільварок. Хоч він і є досить вигідний стратегічний пункт, проте наказ був зайняти села — і треба його виконувати (Кол., На фронті.., 1959, 75); // Стос. до великих самостійно діючих військових з’єднань або армії в цілому. Піднявшись десь із далеких аеродромів, на рівні зірок ідуть могутні машини, гіганти стратегічної авіації (Гончар, Тронка, 1963, 252); Стратегічна розвідка; Стратегічний фронт.
3. перен. Який містить загальні, основні настанови, важливі для здійснення чого-небудь. Стратегічне завдання кібернетиків — створити загальнодержавну систему переробки інформації, подібну до великих енергетичних систем (Наука.., 3, 1971, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 751.