СТРАХА́ЮЧИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до страха́ти.
2. у знач. прикм. Який викликає, вселяє почуття страху. По деякім часі, мов по команді, гієни рушають прямо на левиць, видаючи страхаючі, «неземні» звуки. Левиці відступають (Наука.., 9, 1971, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 754.