СТРАХОВІ́ТТЯ, я, с., рідко.
1. Те саме, що страхо́вище. Гнітючий настрій опанував бійців. Не чути було розмов, похмуро позирали партизани на вогняне страховіття (Воскр., Весна.., 1939, 74).
2. у знач. присл. Те саме, що страх 4. Чи ти ба, яке страховіття надворі (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 756.