СТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стри́гти 1. Лице старого, здорове, з.. коротко стриженими вусами і давно неголеною, стернистою, білою, як сметана, бородою, виявляло сліди більшого духового життя (Фр., IV, 1950, 243); На порозі з’являється босоногий, з довгим, як диня, обличчям підліток в подертому картузі, з-під якого стирчить жмутками давно не стрижене волосся (Стельмах, II, 1962, 122); Він був стрижений під машинку, кремезний і туго затягнутий у військовий кітель (Панч, Ерік.., 1950, 67); Обличчя майора пойняте жовтизною, а сивий їжак стриженої боксом голови надає йому якоїсь колючості (Гончар, Тронка, 1963, 158); За високою скелею плавали пишні лебеді; по зеленому, рівнесенько стриженому дерні похожали [походжали] пави та павичі (Н.-Лев., І, 1956, 163); // у знач. прикм. Соня шалено заляскала руками: як од бурі, затіпалися на голові в неї стрижені патли (Вас., II, 1959, 194); Розгладить [Гордій] щітки жовтих од тютюнового диму стрижених вусів, махне рукою (Юхвід, Оля, 1959, 39); Якийсь стрижений боєць у шинелі з піднятим коміром уже приклав банку [з водою] до рота (Гончар, III, 1959, 160); Трохи далі сидить хлопчик із стриженою головою й чорними маленькими очима (Собко, Скеля.., 1961, 27); Тут [у залі] десь мала бути стрижена дівчина — машиністка штабу (Ю. Янов., І, 1958, 91); Слухняна трава рівними покосами лягала по стрижених луках, — і скоро вся ділянка вкрилася.. зигзагами світло-зелених покосів (Хотк., І, 1966, 94); За вікном квадрати зеленої бавовни. Арики й арички, втиснуті в зелень стриженої шовковиці, полоскали ті квадрати журливим гомоном прозорої води (Ле, Міжгір’я, 1953, 56); // у знач. ім. стри́жена, ної, ж.: а) про жінку з коротко підстриженим волоссям. — Добридень вам. Поважно озирнулися [жінки]. Суворо, гостро, з потайним докором глянули всі враз на стрижену (Кач., II, 1958, 46); б) (заст., зневажл.) коротко обстрижена покритка. Була чутка, що стрижену В Умані водили По улицях — украла щось… Потім утопилась (Шевч., II, 1953, 53).
Стри́жений під макі́тру (макі́трою) див. макі́тра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 768.