СТРИМІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стримі́ти 1. Несеш, як пісню, почуття своє, Проходячи повільно під склепінням, Де Спаська вежа рвучко постає Шпилів і стріл завихреним стримінням (Бажан, Роки, 1957, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 770.