СТРОКОВИ́К, а́, ч., дорев. Те саме, що строка́р. — Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (Цюпа, Краяни, 1971, 35); — Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська «машина» [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. — Ще б пак це вигідніша… Доброго строковика, Савко, нічим не заміниш… (Гончар, І, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 786.