СТРО́ЧКА, и, ж.
1. Дія за знач. строчи́ти 1. Вся розмова відбувається в паузах, поки Олена готує шитво для другої чергової строчки (Головко, І, 1957, 486).
2. Ряд повторюваних ручних або машинних стібків. Варіантів модної спідниці багато: оздоблена строчкою, накладними кишенями, декоративними кишенями і поясом (Мист., 5, 1968, 39); В нових розроблених моделях жіночих пальт з’явилися й нові елементи: тиснення, вишивка, художня строчка (Рад. Укр., 11.VII 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 787.