СТРУБЦИ́НА, и, ж., спец. Пристрій для закріплення деталей під час їх обробки. Для затискання склеєних деталей є різні затискачі, струбцини, хомути ручні та механічні преси з гвинтовим або ж гідравлічним притискачем (Стол.-буд. справа, 1957, 228); Пожвавили свою діяльність раціоналізатори. Серед їх нововведень — струбцини для тимчасової фіксації змонтованих деталей (Веч. Київ, 11.VI 1968, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 788.