СТРУХЛЯ́ВІТИ, іє і СТРУХЛІ́ТИ, і́є, док. Стати трухлявим, трухлим. Під час війни дерев’яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (Добр., Тече річка.., 1961, 13); Одні [хати] давно відслужили своє, струхлявіли, розсипались, та на їхньому місці виросли інші (Цюпа, Краяни, 1971, 24); * Образно. Федір вірить: Олекса — не верболіз. І хочеться, щоб не скришилась і не струхлявіла з літами його душа (Мушк., Серце.., 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 795.