СТРЯСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стряса́ти. — Та не метай калені стріли [звертання до вітру] В хоробрих русичів! Стрясни Вагу землі, як грім весни, Щоб половцям були могили… (Мал., Звенигора, 1959, 35); * Образно. Плач стряснув товпою (Хотк., II, 1966, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 798.