СТРІ́ЛЧАТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що стрілча́стий 1. Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями (Вас., Вибр., 1954, 94); Надворі ластівки стрілчаті Щебетали світло: щастя є! (Рильський, II, 1960, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 776.