СТРІМГОЛО́ВИЙ, а, е. Те саме, що стрімки́й 1, 2. Пронизані сонцем ранковим, Стояли обоє вони Над спадом стіни стрімголовим, Над пругом стрімким крутизни (Бажан, Роки, 1957, 264); Ревли літаки. Стрімголові бомби освистували людське життя катастрофічним свистом (Довж., I, 1958, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 778.