СТРІ́МКІСТЬ, кості, ж. Якість і властивість за знач. стрімки́й. Велика сила її [гори] зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин літніх гостей (Коб., I, 1956, 469); Як більшість людей його фаху, на яких мовби сама стрімкість життя накладає свій відбиток, він був життєлюбом, запальним, компанійським хлопцем (Гончар, Тронка, 1963, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 779.