СТРІ́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Який порвався, обтріпався від носіння, користування. Зодягнуті червоногвардійці були хто як.. В кого стріпана солдатська шинеля, в кого — вітром підбите пальтишко [пальтечко] (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 532).
2. перен. Знесилений, збуджений від тяжких переживань, випробувань і т. ін. І нараз, ні з того ні з цього, мов вибухне, мов упаде звідкілясь, — плач… Різкий, верескливий, болючий.. Можна собі уявити, як це впливало на вразливого розвиненого хлопця!.. Він увесь був — один стріпаний, наболілий нерв (Хотк., І, 1966, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 779.