СТРІ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́чка. Старших дівчаток Олена Антонівна обділила стрічечками (М. Ол., Леся, 1960, 55); Червоні стрічечки від коміра вишиваної сорочки повільно тріпотіли на його широких плечах (Рибак, Опов., 1949, 25); Блимнули яскраві стрічечки вогників. Дніпро спалахнув цілим каскадом світла (Коцюба, Нові береги, 1959, 140); На рожевій щоці текла вниз тонесенька стрічечка води (Коп., Вибр., 1948, 9); Оце читав я про світи, Про всякі землі та країни; Бажав хоч стрічечку знайти Про долю нені-України (Граб., І, 1959, 383); * У порівн. Он яро́чки зелененькі, Стежечки́ по них маленькі, Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки (Л. Укр., І, 1951, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 782.