СТУДЕ́НТ, а, ч. Той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Я був студентом, Бажав науки і знання І кождим дорожив моментом, Щоб здобувати їх (Фр., XIII, 1954, 410); З будівництва пішов [Панкратов ] учитися і тепер не без гордощів міг уже похвалитися тим, що він — студент розвідувального факультету політехнічного інституту (Донч., II, 1956, 14); Музичні твори Шостакович почав писати ще будучи студентом консерваторії (Наука.., 8, 1956, 41); Читав студентам вірші в агрошколі (Гонч., Вибр., 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 799.