СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру; // рідко. Прокладати стібки; шити. Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити.. Не схватиться.., що узлика нема, та й не догадається, стібаючи, бо знай у віконце погляда (Кв.-Осн., II, 1956, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 709.