СТІЖЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до стіжо́к. [Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою… (Кроп., І, 1958, 59); Коли вже на току біля клуні виросло два стіжечки, — один жита, другий пшениці, — батько спитав: — Ти в книжку заглядаєш? (Панч, На калин. мості, 1965, 35); * Образно. Кущі трави, Стіжечки верб, На вежі герб — Могутній лев, Який підійме грізний рев, Лише поруш цю тишину (Воронько, Драгі.., 1959, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 709.