СТІЧНИ́Й, а́, е́.
1. Який стікає куди-небудь. Горб суціль порепався од стічних вод — розритий був великим проваллям та глибокими рівчаками (Крот., Сини.., 1948, 59).
◊ Стічна́ течія́ — течія, що виникає в океанах і морях внаслідок різниці в рівнях води. Стічною звуть таку течію, яка виникає від нагромадження води в одному місці (Курс заг. геол., 1947, 48); Стічні́ во́ди — забруднені води, які видаляють через каналізаційну мережу. В приміських районах колгоспи і радгоспи широко використовують для поливання стічні води (Картопля, 1957, 94); Особливо актуальним завданням є боротьба з забрудненням рік, озер і ставів стічними промисловими водами (Наука.., 8, 1958, 3).
2. По якому або в який стікає що-небудь. Ось невеличке болітце. Завалений місток через стічний рів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 232); Біля господарських приміщень, де утримується худоба, обладнують гноєсховища.., а коло них — стічні ями (Жилий буд. колгоспника, 1956, 16).
3. Який має стік куди-небудь (про водойми). Стічними називаються озера, з яких витікають струмки, річки чи ріки (Фіз. геогр., 5, 1956, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 717.