СУБ’ЄКТИВІ́ЗМ, у, ч.
1. Ідеалістичний напрям у філософії, який заперечує існування об’єктивної реальності як джерела відчуттів і твердить, шо реальний світ існує тільки в людській свідомості. Енгельс відмовився від старого, метафізичного матеріалізму на користь діалектичного матеріалізму, а не на користь релятивізму, який скочується в суб’єктивізм (Ленін, 18, 1971, 304).
2. Напрям у буржуазній соціології, який твердить, що розвиток суспільства визначається не об’єктивними закономірностями, а суб’єктивними факторами (волею, прагненням окремих осіб).
3. книжн. Суб’єктивно-обмежений погляд на що-небудь; брак об’єктивності. Справжня повага до історії вимагає об’єктивного, діалектичного підходу — суб’єктивізм протипоказаний у підході і до сучасності, і до минувшини (Літ. Укр., 11.XI 1968, 2); Він [критик] може супроти авторового суб’єктивізму висунути свій суб’єктивізм, — звісно, без фальшування автора, без підсування йому того, чого автор не говорив (Фр., XVI, 1955, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 815.