СУБО́ТНИК, а, ч. Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільне корисної роботи в позаурочний час (спершу по суботах). На Всесоюзний комуністичний суботник на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна вийшло понад 119 мільйонів чоловік (Ком. Укр., 6, 1970, 22); О незабутні комсомольські роки! Суботники… Ми зводили Держпром, І Дніпрогес, і шахт копри високі… (Нех., Чудесний сад.., 1962, 56); В ешелонах влаштували щось схоже на летючий суботник (Гончар, II, 1959, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 816.