СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати суворим, суворішим. Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішав тільки біля домни (Ю. Янов., І, 1958, 327); — А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? — суворішає голос Мірошниченка (Стельмах, II, 1962, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 820.