СУДА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Детально обговорювати яку-небудь, перев. незначну, подію; пересуджувати. Довгенько ще вони стояли, судачили, рахували, поки не перевели розмову на врожаї, на посіви та на другі хазяйські турботи (Мирний, І, 1949, 414); Маруся підійшла до дівчат, що весело судачили.., розбираючи, хто як летів із санок (Добр., Очак. розмир, 1965, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 823.