СУ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. Два роки без живого діла.. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (Стельмах, І, 1962, 617); Судження читачів.. були категоричні. Або — захоплення книгою та надмірне її захвалювання, або — гострий осуд і в’їдливе глузування (Смолич, Розм. з лит., 1953, 74).
2. лог. Думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь відносно предметів і явищ. ..уже найпростіше узагальнення, перше і найпростіше утворення понять (суджень, висновків etc.) означає пізнання людини все більш і більш глибокого об’єктивного зв’язку світу (Ленін, 29, 1972, 149); Мисленням ми вважаємо активний процес відображення об’єктивної дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах (Наука.., 9, 1969, 18).
∆ Категори́чне су́дження див. категори́чний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 824.