СУДИ́ЛИЩЕ, а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.). Не вірилось, що в тій біленькій, чепурній, такій не схожій на судилище хаті, зараз засідає військовий суд (Гончар, Людина.., 1960, 160); Шевченко з презирством описав ганебне судилище над Гусом, його нечестивих суддів (Мельн., Папи.., 1960, 37); * У порівн. Антоніо стояв осяяний гострими, тремтливими вогниками, немов на судилищі інквізиції (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 825.