СУ́ДОРОГА, рідше СУ́ДОРГА, и, ж. Те саме, що судо́ма. Боярин, хриплячи в передсмертних судорогах, лежав на землі (Фр., VI, 1951, 16); Судорога пересмикнула уста жінки (Стельмах, І, 1962, 397); Уста [Єремії] завжди усміхались — ніби судорогою так звело їх навіки (Стор., І, 1957, 371); * Образно. — Тисяча літаків у темному небі. І небо корчиться над землею від судорог (Загреб., Європа 45, 1959, 248); * У порівн. Танк, несамовито скреготнувши, смикнувшись вперед, назад, ніби в судорогах, раптом спинився, заглух (Гончар, II, 1959, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 829.