СУ́ДОРОЖНИЙ, а, е.
1. Який викликається судомою (судомами), який є судомою (судомами). Мова його, що лилася звично і владно, підсилювалась всім його виглядом,.. землистим, кістлявим обличчям, що раз у раз жмакалося в судорожних, болісних гримасах (Гончар, Таврія, 1952, 116); Нейрохірурги зараз активно лікують і деякі форми епілепсії, — коли вдається виявити осередок, що спричиняє судорожний напад (Наука.., 6, 1968, 35); // Який супроводиться судомами; нестримний у своєму вияві. Судорожний кашель; Судорожний плач; // Який займається лікуванням судом. Судорожна терапія.
2. перен. Напружений, поривчастий, різкий; конвульсійний. — Мовчати, — побагровів капітан і зробив шиєю судорожний рух (Тют., Вир, 1964, 334).
3. перен. Неспокійний, гарячковий. І вертілася [калюжка небесної блакиті], і тікала, і ховалася, а її засмоктували в судорожній ненаситності хоботи [хмар] (Хотк., II, 1966, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 829.