СУКНОВА́ЛЬНЯ, і, ж. Сукновальна майстерня. — Уп’ять [знову] же і сукновальня.. Колодязь тобі серед двору. Улив води, розпалив піч, завів коня… і ту-ту-ту-ту-ту-ту… Пішов стукотіти млин… (Мирний, І, 1954, 198); — Відкупивши в князя Куракіна млини на греблі, сукновальню думає [Гмир] заводити (Головко, II, 1957, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 831.