СУКО́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до виготовлення або продажу сукна. Мати мусила дати його в суконну фабрику робітником (Н.-Лев., І, 1956, 131); У середні віки суконна промисловість бурхливо розвивалася в Голландії, Англії, Саксонії. Вовняні тканини вміли робити у Київській Русі (Наука.., 5, 1976, 51).
2. Зробл., пошитий із сукна. Суконний комір тер шию (Коцюб., II, 1955, 366); На дівчині була зелена суконна пілотка, двобортна шинель і акуратні чобітки (Дмит., Наречена, 1959, 108).
◊ Суко́нна мо́ва; Суко́нний стиль — про важку або грубу мову, бідний стиль. Суконна перекладацька мова справді-таки непридатна для писання оригінальних творів (Кундзич, Діези.., 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 832.