СУ́КО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до су́кня. — Нам старим не до лиця рожеві суконьки та залицяння (Н.-Лев., IV, 1956, 253); Вона була боса, в старенькій вицвілій суконьці, в кофтині-безрукавці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 832.