СУЛЬФІ́Д, у, ч. Сполука сірки з металами. Сульфіди в породах донецького карбону представлені головним чином піритом (Геол. ж., XIII, 3, 1953, 32); Сульфід цинку добувають у вигляді білого осаду при дії сульфідів лужних металів на солі цинку (Заг хімія, 1955, 554); Домішка сульфіду цинку «приглушує» скло, робить його молочно-білим (Наука.., 12, 1962, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 834.