СУМИ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. суми́рний. — Нате, візьміть, — простяг він руку, в якій на розкритій долоні лежало п’ять злотих. Говорив ці слова з християнською сумирністю і благочестям (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52); Має [село] тільки одну вулицю.. Така топографія і зумовила, власне, сумирність побуту села (Смолич, Мир.., 1958, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 836.