СУ́МОРОК, СУ́МРАК, у, ч., діал. Сутінок, присмерк. Ген серед шляху манячить щось крізь вечірній суморок: то стоїть плакуча верба (Вас., І, 1959, 105); Сивий сумрак стелився селом (Кобр., Вибр., 1954, 164); Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю; годі вже читати (Хотк., І, 1966, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 841.