СУМУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до сумува́ти; // у знач. прикм. Втіхи, надій принеси хоть краплиночку, Виклич життя нове в серці сумуючім! (Граб., І, 1959, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 841.