СУПЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до супе́рник. Панії з заздрістю оглядали вбрання і або зеленіли з люті, або удавано всміхалися, бачачи на суперницях кращі оздоби, або розквітали гордовитою радістю від почуття своєї переваги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94); Вони давні суперниці в спортивному клубі Жовтневого заводу. На всіх змаганнях вони — поруч, і зустрічі ці завжди напружені до краю (Собко, Матв. затока, 1962, 6); Увижається [дівчині]: на колодці сидять Гриць, обнявшись із суперницею (Вас., III, 1960, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 846.