СУПРОТИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СУПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. супроти́вляться; недок., діал. Чинити опір; опиратися. Постановили [тухольці].. стояти твердо і невідступно при своїх правах.. Боярин.. кляв поганих смердів, але супротивлятися їм не мав смілості (Фр., VI, 1951, 41); — Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448); * Образно. Хилить [вітерець] до землі білі квіти ромену,.. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості (Скл., Святослав, 1959, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 851.