СУПІСКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що супіща́ний. На винограднику Іван Кучугура ходив по супіскуватій землі, заглядав під кущі і перекопував та переволочував грунт (Чорн., Красиві люди, 1961, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 847.