СУ́ПІСОК, ску, ч. Осадочна гірська порода, до складу якої входять пісок і глина (3-10%), а також грунт такого складу. Грунти Українського Полісся — опідзолені піски, супіски і легкі суглинки — бідні на органічні речовини (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 25); Лише мільйонів світлий розум Здолає в пориві однім Зробити з супіску чорнозем I з брил безформних — гордий дім (Рильський, Мости, 1948, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 847.