СУРДУ́Т, а, ч., заст. Сюртук. Гордій скинув сурдута, вдяг легшу одежу (Гр., II, 1963, 42); Щепкін зняв сірий сурдут і залишився в самій оксамитовій чорній жилетці (Полт., Повість.., 1960, 506); * Образно. Буржуа не має рідного краю. Йому все одно, де торгувати, якою мовою писати вексель, а його інтернаціональний сурдут однаково продається і в Лондоні, і в Брюсселі (Хотк., І, 1966, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 853.