СУ́РЕ́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до су́рма́. Музика луна: голосять скрипки й стогнуть суремки (Стар., Облога.., 1961, 43); * Образно. Не змовкає [комар] ні на мить, В срібну суремку сурмить (Перв., Казка.., 1958, 32); *’У порівн. Цвіркуни, буцім суремки. Цвірчать до тебе із нори… (Укр. поети-романтики.., 1968, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 854.