СУ́РМЛЕННЯ1, СУРМЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. сурми́ти1. Проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд (Л. Укр., II, 1951, 510); На ходу сурмили сурмачі.., і напруженим слухом прислухались до їхнього сурмління війська (Гончар. II, 1959, 405).
СУ́РМЛЕННЯ2, я, с. Дія за знач. сурми́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 855.