СУТА́НА, и, ж., церк. Верхній довгий одяг католицького духовенства, який носять не в час богослужіння. Їх стрів послушник у чорній сутані й у широкому чорному брилі (Н.-Лев., VII, 1966, 11); Голений патер.. підбирає чорну сутану, блискучу на ситих стегнах, щоб перескочить калюжу (Коцюб., II, 1955, 416); Чернець у довгій сутані з каптуром на голові перебирає нанизані на нитку крем’яшки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 126); * Образно. Чорні пні дерев росли-вистрілювали в якихось безмірно високих колосів, темних, невдержимих, що головами сягали аж до неба, а своїми чорними сутанами закривали місяць і зорі (Фр., II, 1950, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 859.